Фундація Нові Медіа за сприяння Мережі Центрів Європейської Інформації організовує загальноукраїнський конкурс з е-журналістики “МАМ Формат: європейські цінності”. Конкурс триватиме від 10 травня до 15 вересня 2011 року, а його ціль - ознайомити молодих людей зі світом засобів масової інформації через відкриття таємниць їх створення, відкрити нові таланти та популяризувати ідеали чесної, професійної, аполітичної журналістики.

Вік учасників 15-25 років, брати участь в Конкурсі може кожна шкільна і студентська редакція, євроклуби, учнівські парламенти, самоврядування, громадські організації, які знаходяться в Україні і в яких діє редакція чи гурток журналістики, а також окремо зареєстрована редколегія у сервісі mammedia.com.ua. За найкращі мультимедійні газети призовий фонд передбачає окрім цінних призів за другі і треті місця – участь переможця у міжнародному медіа-таборі у Варшаві 01-12 жовтня 2011 р. Детальніша інформація про Конкурс знаходиться на сайті проекту, гарячі запитання та бажання участі Ваших редакцій просимо зголошувати на mammedia.ua@gmail.com.

Партнери Конкурсу: Мережа Центрів Європейської Інформації, Львівський Міжнародний Форум Видавців, інтернет-газета «Погляд», видавництво «Крок», газета «Галичина», Міжнародний Поетичний Фестиваль Meridian Czernowitz, культурницький часопис «Читомо», Центр Творчості Дітей та Юнацтва Галичини, книгарня “Є” (Львів), молодіжний медіа-проект «П’ятниця» та юрійзавадський.

Хто такий фоторедактор?

Фоторедактор – це нове поняття, яке з’явилося у пресі у першій половині 90-х років. Раніше існував фотосервісант. Начебто вони подібні, але різниця між цими двома функціями колосальна. Фотосервісант у редакціях і фотоагентствах – це була особа, яка займалася пошуком фотографій на задану тему. Тему замовляла редакція або агентство. Фотосервісант отримував детальну інструкцію які фото повинен шукати і навіть точно не знав до якої статті або тексту. Фотосервісант був ближчим до архівіста, ніж до фоторедактора у сучасному розумінні цієї професії.

Поява в редакціях чи агенціях фоторедактора відбувалося дуже природньо. Вільна преса, вільні мас-медіа не вимагали слухняних виконавців, а тільки людей, які творчо виконували свою роботу. Власне творчий аспект є надзвичайно важливим у роботі фоторедактора.

Фоторедактор – це особа, яка редагує фотографію. Поняття редагує в цьому контексті має два значення. Редагує, тобто простіше, вибирає з фотографічного матеріалу найкращі фотографії, часто кадрує їх. Працює над фотографією і це не має нічого спільного з програмою Photoshop, яка є технічним покращувачем, але сама фотографії не створює. Редагує, також означає, що «оснащує» вибрану фотографію словами, створює до неї підписи, які відповідають на 5 простих питань – Коли? Де? Хто? Що?Чому? Це найчастіша роль фоторедактора в агентстві. Редагує, означає також, що розміщує фотографії в контексті тексту не тільки для його ілюстрації. Це найпростіша форма fotoediting. Складніша форма – це відхід від чистої ілюстрації тексту з метою розміщення в ньому фотографії, яка коментує зміст того, що показано на фотографії. Це вища форма і тут необхідна інтелігентна поведінка фоторедактора, який дбає про вимову фотографії і тексту. Вони повинні бути адекватними. Адже можна легко змінити вимову фотографії, розміщуючи її в іншому контексті, ніж на це вказує задум фотографа, з яким було зроблено фото. Порушення цієї адекватності може стати причиною конфлікту між фотографом і фоторедактором. Проте це не означає, що не слід шукати різних способів використання цієї ж фотографії. Майже кожна фотографія може функціонувати у багатьох контекстах. І чим їх більше, тим фотографія є більш вартісною і краще запам’ятовується, так як «Час Апокаліпси» Кріса Нєденталя – фотографія, яка стала іконою з багатьма значеннями і змістом. Більше

Згідно з доповіддю Giving Knowledge for free (OECD, 2007), слово «відкритість» стало словом-ключем, пов'язаним із інноваціями, прогресом та змінами. За Матеру (Materu, 2004) 90-і роки ХХ століття це електронне десятиліття, де був помічений динамічний розвиток електронних послуг. Аналогічно, першу декаду XXI століття можна назвати відкритим десятиліттям. Рухи, пов'язані з розвитком програмування із відкритим вихідним кодом (open source, англ.), впливають також на розвиток відкритості в галузі науки, досліджень та освіти. Діагностика освітніх тенденцій у щорічній доповіді HORIZON Report 2010 (New Media Consortium, 2010), підтверджує, що розвиток відкритого освітнього контенту в широкому масштабі це питання максимум одного року.
Зміни у сфері освіти

Згідно з рапортом Молоді та Медіа (Filiciak та ін., 2010), Інтернет присутній практично у всіх сферах життя учнів і студентів. Він не замінює традиційні відносини, але є їх цифровим розширенням. Молоді люди використовують мережу для зміцнення контактів, розваг, обміну інформацією і файлами, розвитку своїх зацікавлень та навчання. Впровадження Інтернету у навчальний процес з одного боку знижує бар'єр на шляху доступу до джерел знань, з іншого – потребує перегляду моделі і цілей викладання, а також ставить нові виклики. «Найбільш важливими є вірогідність і легітимність знань доступних в мережі в контексті вимог школи» (Filiciak та ін., 2010). Сьогодні серед учнів найбільш відвідуваними освітніми сайтами є Вікіпедія та різноманітні рефератні портали. Інтернет є основним місцем, де учні шукають інформацію при виконанні завдань або при підготовці до контрольних робіт. І це впливає на якість та рівень освіти. Популярність готових рефератів та шпаргалок зростає не тільки через бажання полегшити собі роботу, але й через відсутність альтернативних джерел високої якості (Lipszyc, 2010).

На фоні цих змін вчителі зіткнулися з необхідністю розробки матеріалів, сумісних з новими вимогами, які дадуть їхнім учням більше ніж «шпаргалки». Насправді така діяльність часто виходить поза часові рамки вчителів і так само поза їхню компетентність. У той же час, корисні матеріали для вчителів є легкодоступні в Інтернеті, але все ж переважна їх більшість охороняються авторським правом. Загроза скоєння плагіату за допомогою готового цифрового контенту призвела до загальної дезінформації, що може і що не може бути використаним на заняттях із учнями.

У цій ситуації з’являється доцільне питання про те, як вчителям дозволити вільно і творчо використовувати навчальні матеріали в обмін на готові довершені продукти? Більше

Сідаючи перед екраном комп'ютера з думкою, що у вас є що сказати в мережі, не варто забувати, що якісні і кількісні відмінності, які визначають специфіку Інтернету не є малозначущі. Це набагато ширше і різноманітне мас-медіа, ніж всі інші разом узяті і найголовніше – найбільш динамічне та інтерактивне серед тих, які нам відомі. Це змінює традиційне уявлення про зв'язок і класичні ролі відправника та одержувача інформації. Це дійсно цікаво.

Я б хотів коротко зупинитися на деяких інноваційних і популярних інструментах, дякуючи яким можна не тільки створити і облаштувати свій власний інформаційний простір в мережі, але й зібрати у ньому гроно відданих інтернет-користувачів. Кожен з цих інструментів був створений якоюсь групою ентузіастів-візіонерів. Ефекти їхньої роботи відрізняються функціональністю і спрямовані на різні групи користувачів. Вони однак, мають одну спільну рису: змінюють нет-користувача зі споживача інформації на автора. Вистачить мати що сказати та бажання поділитися захопленнями або емоціями – не витрачаючи жодних грошей маємо перед собою весь віртуальний світ.
Вся мережа в наших руках

Ключем до розуміння специфіки публікування в мережі є поняття Web 2.0. Всупереч першому враженню, це не є нова версія Інтернету, але поняття, яким користуються для позначення ряду технологій та послуг інтернету, створених після 2001 року, в роботі яких основну роль відіграє інформація створена користувачами цього сервісу. Вважається, що послуги Web 2.0 змінюють парадигму взаємодії між власниками сайту і його користувачами, віддаючи створення більшості контенту в руки користувачів. Ця цитата, яка коротко і образно дає визначення Web 2.0, походить із Вікіпедії – дотепер вражаючого веб-проекту і звичайно, одного із найуспішніших технічних застосувань Web 2.0. Серфер, що заходить на сторінки цього порталу, знімає із себе уніформу звичайного користувача і одягає вбрання (спів-)автора. І то не просто невідомо чого, а найбільшої енциклопедії світу – космічного збірника знань, саме так її назвав в 2006 році тижневик “Time”. Більше

Папір, клей, ножички, газети і ксерокопії... Звучить знайомо? Таким чином дотепер з’являється велика кількість навчальних матеріалів – від контрольних завдань до «інфографіки». Надалі невеликою при цьому є присутність Інтернету – інструменту, що поміщає в собі будь-який матеріал, допоможе скласти його в цілість і нарешті відправить все учням електронною поштою або ж надрукує. Чому вчитель, який використовує нові технології все-таки не перший день, так рідко ними користується у своїй роботі? Чи тому, що це вимагає часу в ситуації підготовки матеріалів (так само паперових), і тому ми вважаємо за краще вибрати старі методи до яких ми звикли і з якими почуваємось безпечніше?

Тимчасом, освітні інтернет-ресурси слід розглядати більш широко в порівнянні з традиційними засобами навчання. Урок-демонстрація фізичних експериментів відзнятий в одному із американських вишів є доступний в мережі (наприклад, YouTubeEdu – спеціальна версія популярного YouTube для матеріалів, які постачаються вищими учбовими закладами [1]) може слугувати учням відразу ж після опублікування, допомогти в процесі вивчення іноземної мови або замінити необхідне прочитання нудного фрагменту з підручника. Дякуючи можливості додавання субтитрів до фільмів [2] на YouTube, можна разом вчитися перекладу або підготувати це для учнів перед уроком. Це чудовий приклад того, як можна активно підійти до кожної інтернет-послуги. Але таких можливостей є значно БІЛЬШЕ

У таборі візьмуть участь представники з усієї України, які заповнять анкету і будуть відібрані до участі у таборі. Чим будуть зайняті учасники табору? Тренінги та семінари: студентське самоврядування, захист прав студентів, лідерство, написання і реалізація громадських проектів і багато іншого. Більше

Школа європейської інтеграціїІнститут Політичної Освіти спільно з Міжнародним Фондом Відродження оголошують набір учасників Школи європейської інтеграції для лідерів громадянського суспільства України. До участі у Школі запрошуються представники правозахисних, екологічних, молодіжних організацій, організацій споживачів, профспілок, професійних об’єднань, бізнес-асоціацій тощо. Більше

«Focus For Humanity» (FFH) є некомерційним фондом (США), що підтримує аматорів та професійних фотографів з усього світу, які зосереджені на розкритті у своїх роботах культурних та людських історій. Однією із двох головних нагород фонду є стипендія «Focus For Humanity», що призначена допомогти фотографам зайнятись цією справою професійно. Грант «Focus For Humanity», що складає 15 000 US$, надасть можливість подорожувати світом, створити портфоліо, отримати першого клієнта НУО та ін. Більше

30-31 липня у Києві відбудеться тренінг «Східне партнерство ЄС: можливості для України». До участі запрошуються українські регіональні журналісти та представники регіональних громадських організацій.

Тренінг розповідатиме про роль програми «Східне партнерство» у сучасній зовнішній політиці Європейського Союзу, а також про можливості, які ця політика пропонує Україні.

На тренінгу представники громадських організацій дізнаються, чим можуть бути корисними для українського суспільства ініціативи в рамках програми «Східне партнерство», а журналісти навчаться компетентно висвітлювати питання, пов’язані з цією програмою.

Тренінг проводить МГО «Інтерньюз-Україна» у партнерстві з регіональним представництвом Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі. Більше

Специфіка саме шкільних газет є така, що по-перше, вони робляться в школі, в закритій спільноті, а по-друге, це власне тонкощі самої праці, включно із можливостями збирання і використання матеріалів в паперовій газеті. Це буває дуже по-різному і на жаль ця робота часто полягає на тому, що опікун каже конкретним учням зробити якісь завдання, а часом все зводиться просто до домашніх завдань. Але вже в серйозних редакціях, які беруть участь у конкурсах, можна помітити високий рівень праці, наприклад вони збираються у вільному часі в помешканнях своїх опікунів і завдяки тому покращується зв'язок поміж редакторами. Одночасно, це дуже сильно впливає на якість співпраці між учасниками редакції. І це називається проектом – молодь вчиться співпраці, бере на себе відповідальність за те, що робить і домовляється про самостійну роботу, навіть без опікуна.

Варто сказати, що це важка праця. Дітей треба вчити писання, щоб вони вміли відрізняти шкільні твори від журналістських текстів, тому треба багато праці і вправ, щоби показати всю різницю. Деяким дітям це вдається швидше, деяким повільніше, одначе й так цих дітей потрібно цьому навчати. Поради для вчителів-опікунів газеток